Обновление информации о бенефициарах с 11 июля!

Минфин разработал и утвердил Приказ «Об утверждении Положения о форме и содержании структуры собственности» №163, зарегистрирован Минюстом 8 июня 2021.

Структура собственности является официальным документом, который с целью установления конечного бенефициарного владельца юридического лица должно в обязательном порядке предоставляться государственному регистратору.

Структура собственности готовится в произвольной форме и является схематичным изображением, на котором отображаются все лица, которые прямо или косвенно владеют юридическим лицом самостоятельно или совместно с другими лицами. В структуре собственности нужно указать размер участия каждого из владельцев, а также указать лиц, независимо от формального владения имеют возможность значительного влияния на руководство или деятельность юридического лица. Кроме того, необходимо указывать описание осуществления и характер решающего влияния конечного бенефициарного владельца на деятельность юридического лица.

Образцы составления схематического изображения структуры собственности обнародованы на официальном сайте Минфина.

Форма для представления информации о бенефициарах и структуры собственности.

Подать такую ​​информацию в течении трех месяцев можно тремя способами (ст. 14 Закона №755):

• в бумажной форме лично (через ЦНПАы или субъекта госрегистрации) или через представителя / подписанта по ЕГР;

• в бумажной форме почтовым отправлением (подлинность подписи заявителя на регистрационной заявлении заверяется нотариально);

• в электронной форме

Последний день для подачи документов приходится на 10 октября.

ШТРАФ за несвоевременное предоставление.

В соответствии с ч. 6 ст. 166-11 КУоАП непредставление или несвоевременное представление государственному регистратору предусмотренной Законом «О государственной регистрации юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований» информации о конечном бенефициарном владельце юридического лица или о его отсутствии, или документов для подтверждения сведений о конечном бенефициарном владельце юридического лица влекут наложение штрафа на руководителя юридического лица или лицо, уполномоченное действовать от имени юридического лица (исполнительного органа), от 17000 до 51000 грн.

Уплата административного сбора.

Следует отметить, что административный сбор не будет взиматься в случае подачи государственному регистратору информации о КБВ в объеме, определенном Законом о регистрации в течение трех месяцев со дня вступления в силу Приказа о структуре собственности.

В то же время в случае одновременного внесения других изменений в сведения Единого государственного реестра о юридическом лице или истечения трехмесячного срока со дня вступления в силу Приказа о структуре собственности, административный сбор будет взиматься в размере, установленном ст. 36 Закона о регистрации.

Первое ежегодное подтверждение в 2022 году.

Положение о форме и содержании структуры собственности было принято в 2021 году, а ежегодное подтверждение сведений о КБВ планируется уже в 2022 году. Например, если юридическое лицо зарегистрировано 03 марта, то обязанность по представлению документов в соответствии со ст. 17-1 Закона о регистрации, в том числе заявления о подтверждении сведений о конечном бенефициарного владельца (форма 6), у него возникает с 03 марта по 17 марта 2022 года.

Правила щодо спрощеної системи оподаткування для фізичних осіб – підприємців в 2021 році

Юридична особа чи фізична особа — підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному ПКУ.

Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група — фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

2) друга група — фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група — фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

4) четверта група — сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи — підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Водночас необхідно наголосити, що відповідно до п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу спрощена система оподаткування не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які здійснюють:

суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу;

7) діяльність з управління підприємствами;

8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж;

9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

 Не можуть бути платниками єдиного податку:

  • фізичні особи — підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;
  • фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів;
  • страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
  • суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;
  • представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
  • фізичні та юридичні особи — нерезиденти;
  • платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Платники єдиного податку першої — третьої групп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

При цьому під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, слід розуміти такі види послуг, які визначено п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу.

Доходом платника єдиного податку є:

1) для фізичної особи — підприємця — дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

2) для юридичної особи — будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі — прожитковий мінімум), другої групи — у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі — мінімальна заробітна плата), третьої групи — у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб — підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку — не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;

2) для другої групи платників єдиного податку — не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу — у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої – третьої груп у розмірі 15 %:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.

Ставки єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 статті 293 ПКУ:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного податку, які у календарному/податковому кварталі перевищили граничний обсяг доходу:

  • платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4статті 291 цього Кодексу, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.;
  • платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.;
  • платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов’язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом..

При цьому зазначені платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 %.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку:

  • першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
  • третьої групи – календарний квартал.

Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб — підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.

Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, а також четвертої групи (фізичні особи), перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Ведення обліку і складання звітності платниками єдиного податку

Фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення доходів та витрат.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.

Юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.

Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Податкова декларація подається до органу ДПС за місцем податкової адреси.

Реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичні особи — підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 220 мінімальних зарплат, це на 2021 рік складає  1 млн 320 тис. грн.гривень.

У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1320000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах.

платниками єдиного податку другої і третьої груп зобов’язані проводити розрахунки через РРО, не залежно від обсягів продаж, якщо:

Торгують технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту. Список таких товарів — у Постанові КМУ № 231, рекомендуємо ретельно ознайомитись з ним.

Продають ліки і медвироби. Надають платні послуги у сфері охорони здоров’я.

Торгують ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і каменів, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої — четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої — третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»;

4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи — підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

Суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

За умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.

Відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої — третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1-298.2.3 цієї статті.

Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

  • у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками  єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів — в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Для більш наочного користування нижче наведено таблицю з існуючими нормами щодо єдиного та фіксованого податків.

Таблиця з існуючими нормами щодо спрощеної системи оподаткування

ПоказникиПерша група платників єдиного податкуДруга група платників єдиного податкуТретя група платників єдиного податку
Кількість найманих працівниківБез найманих10 осібНе обмежена
Обсяги виручки167 розміри мзп, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року1002 тис. грн. на 2021 рік834 розміри мзп, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року5004 тис. грн. на 2021 рік1167 розміри мзп, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року7002 тис. грн. на 2021 рік
Ставка податку10 відсотків розміру прожиткового мінімуму (227,00грн. на 2021 рік)не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (до 1200,00грн. на2021 рік)3 та 5 % від обсягів доходу
Види діяльностіРоздрібний продаж на ринках і надання побутових послуг* населенню, крім заборонених п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу платникам єдиного податкуГосподарська діяльність з надання послуг, у тому числі побутових*, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства (крім посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, заборонених п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу платникам єдиного податку)Крім заборонених п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу платникам єдиного податку
Ведення облікуКнига обліку доходівКнига обліку доходівКнига обліку доходів (для фізичних осіб)
ЗвітністьОдин раз на рікОдин раз на рікЩоквартальна
Подання заяви на застосування спрощеної системиОдин раз при переході на спрощену системуОдин раз при переході на спрощену системуОдин раз при переході на спрощену систему
Строк сплатиАвансом до 20 числа поточного місяцяАвансом до 20 числа поточного місяцяПротягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за звітний квартал
Можливість реєстрації платником ПДВВідсутняВідсутняЗа бажанням платника
Можливість не сплачувати податок на період відпустки та лікарняногоЗа заявою платникаЗа заявою платника (за умови відсутності найманих робітників)Відсутня
ЕСВ 22%з 01.01.2021 по 30.06.2021 – 1320,00грн.;3 01.07.2021 по 31.12.2021 – 1430,00грн.з 01.01.2021 по 30.06.2021 – 1320,00грн.;3 01.07.2021 по 31.12.2021 – 1430,00грн.з 01.01.2021 по 30.06.2021 – 1320,00грн.;3 01.07.2021 по 31.12.2021 – 1430,00грн.

Блокирование налоговых накладных: Судебная практика

В этой статье мы рассмотрим проблему законности процедуры утверждения в 2018 году критериев, на основании которых контролирующие органы принимали решение о приостановлении регистрации налоговых накладных.

История вопроса

Напомним, что после внесения изменений в НКУ Законом №2245-VIII относительно обеспечения сбалансированности бюджетных поступлений в 2018 году норма п. 201.16 НКУ предусматривает, что регистрация налоговой накладной/расчета корректировки в ЕРНН может быть остановлена в порядке и на основаниях, определенных КМУ.

Следовательно, компетентным органом, который должен был бы установить основания для остановки регистрации налоговых накладных, является КМУ. Поскольку основаниями для остановки регистрации налоговых накладных является соответствие налогоплательщика или его хозяйственных операций определенным критериям рискованности, то и сами эти критерии как непременный элемент оснований для остановки регистрации налоговых накладных должен определять непосредственно КМУ.

Однако в соответствующих Порядках, утвержденных постановлением КМУ №117, никаких критериев риска не было установлено.

Зато п. 10 Порядка предусмотрено введение определенного алгоритма определения таких критериев ДФСУ по согласованию с Минфином.

Подобное «делегирование» полномочий не соответствует содержанию п. 201.16 НКУ.

Несмотря на это, критерии рискованности, как это и было предусмотрено п. 10 указанного порядка, опубликованные на сайте ДФС и активно применяются на практике. При этом до сведения налогоплательщиков указанные критерии доведены исключительно письмом ДФСУ от 21.03.2018 г. № 959/99-99-07-18. Никаких других распорядительных документов ДФС по указанному вопросу не выдавала.

Упомянутое письмо ДФС, конечно, никоим образом не проходил государственной регистрации в качестве нормативно-правовой акт, хотя содержит положения, которые по своей сути являются правовыми нормами.

Разумеется, письмо ДФС от 21.03.2018 г. № 959/99-99-07-18 не является обязательным и не может каким-либо образом влиять на права и обязанности плательщиков НДС, в частности, не может создавать каких-либо препятствий для регистрации налоговых накладных. При этом отсутствует нормативно-правовой акт по соответствующему вопросу, который был надлежащим образом принят и зарегистрирован.

Интересно, что долгое время вопиющее несоответствие действующему законодательству процедуры утверждения критериев риска, что является основанием для приостановления регистрации налоговых накладных, не замечали ни государственные органы, включая министерство финансов Украины, ни суды, ни налогоплательщики.

Пассивность налогоплательщиков, на наш взгляд, объяснялась «неформальным консенсусом», который был достигнут за счет того, что решение о приостановлении государственной регистрации и решение о возобновлении регистрации налоговых накладных в основном принимались на уровне областных управлений государственной фискальной службы. И налогоплательщики, очевидно, предпочитали решению спорных вопросов по «обоюдному согласию» с контролирующими органами, к которым у многих налогоплательщиков на местах был определенный доступ. Вместе с тем, борьба за собственные права могло повлечь введение еще худших для налогоплательщиков правил, которые бы создавали им еще больше практических препятствий.

В свою очередь, суды при отсутствии ссылок от налогоплательщиков на нарушение процедуры утверждения критериев риска, что является основаниями для приостановления регистрации налоговых накладных, избегали анализа правомерности практического применения письма ДФС Украины от 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Судебная практика

Решение Ровенского окружного административного суда от 7.12.18 по делу № 817/1640/18. В этом решении непосредственно признано, что отсутствует какой-либо должным образом утвержденный нормативно-правовой акт, который бы регулировал вопросы определения оснований для приостановления регистрации налоговых накладных, а письмо ДФС не может считаться таковым, поскольку не является нормативно-правовым актом.

Интересно, что суд апелляционной инстанции, оставив по сути без изменений указанное судебное решение Ровенского окружного административного суда, в мотивировочной части постановления от 29.03.19 не был столь радикальным и ограничился лишь анализом конкретных обстоятельств дела, не останавливаясь на нарушениях процедуры утверждения критериев рискованности как оснований для блокирования регистрации налоговых накладных.

Опасения судов можно понять, ведь система блокирования налоговых накладных подается фискальными органами чуть ли не как панацея от «схемного» налогового кредита, которая якобы позволяет предотвращать злоупотребления с НДС на ранней стадии за счет так называемого «предварительного аудита». Речь идет о том, что фискальные органы, как они утверждают, проверяют законность составления и регистрации налоговых накладных еще до отражения соответствующих сумм налогового кредита в налоговых декларациях по НДС налогоплательщика-покупателя.

По замыслу авторов концепции блокирования налоговых накладных, предварительный аудит позволяет не «гоняться» за недобросовестными плательщиками, а делает невозможным формирования незаконного налогового кредита по НДС вообще.

Правда, фискалы сами всегда признавались, что махинаторы обычно приспосабливаются к любым алгоритмам обнаружения рискованного налогового кредита, что заставляет контролирующие органы каждый раз вносить изменения в критерии рискованности. Именно этим обстоятельством, кстати, фискалы объясняли факт утверждения критериев для приостановления регистрации налоговых накладных не нормативно-правовым актом, а письмом — так, мол, проще вносить изменения.

Как бы там ни было, но ощутимого увеличения поступлений по НДС в бюджет вместе с введением системы блокировки налоговых накладных не произошло, за исключением первых периодов после ее введения, когда НДС пришлось уплатить несколько раз добросовестным налогоплательщикам, по которым система сработала ошибочно.

Однако налоговики всячески «цепляются» за институт блокирование регистрации налоговых накладных, и не в последней степени благодаря тому самому «неформальном консенсуса» с налогоплательщиками, о котором мы уже упоминали.

Поэтому каждая попытка «посягнуть на святое» будет активно подавляться фискальными органами и подаваться как попытка помочь мошенникам, которые обворовывают Государственный бюджет Украины.

Тот факт, что работа системы остановки регистрации налоговых накладных грубо пренебрегает очевидными требованиями законодательства, фискальные органы не обходит. Особенно учитывая то, что Министерство финансов Украины, которое занимается деятельностью фискальных органов, никоим образом не реагировало на ситуацию с ненадлежащим утверждением критериев рискованности.

Однако последнее слово в этом вопросе, как водится, должно быть за судебной системой, и в частности, за ее наивысшим звеном — Верховным Судом.

И очень обнадеживающей в этом плане представляется правовая позиция Верховного Суда, выраженная в постановлении от 2.04.19 по делу № 822/1878/18.

В постановлении, в частности, указано, что «Судами предыдущих инстанций установлено безосновательность остановки регистрации налоговой накладной как предпосылки принятия соответствующего решения Комиссии, ведь в квитанции № 1 указанные критерии рискованности, определены исключительно письмом ДФС от 21.03.2018 года №959/99-99-07-18.

Верховный Суд, давая оценку доводам кассационной жалобы, учитывает, что письма министерств, других органов исполнительной власти не являются нормативно-правовыми актами в понимании ст. 117 Конституции Украины, а следовательно не является источником права согласно ст. 7 КАССУ. Зато, как установлено судами предыдущих инстанций, налогоплательщиком предоставлены в налоговый орган первичные документы в подтверждение реальности хозяйственных операций.

Общими требованиями, которые предъявляются к актам индивидуального действия, как акта право применения, является его обоснованность и мотивированность, то есть наведение налоговым органом конкретных оснований его принятия (фактических и юридических), а также убедительных и понятных мотивов его принятия. Кроме того, акты, утверждающие критерии рискованности осуществления операций имеют целью установить нормы права, затрагивающие права, свободы и законные интересы граждан, а следовательно подлежат обязательной регистрации в порядке, определенном действующим законодательством.

Учитывая, противоречивость нормативного регулирования, описанное и проанализированное выше, как основания применения презумпции правомерности решений налогоплательщика (пп. 4.1.4 НКУ), а также требования принципов правовой определенности и предсказуемости, Суд соглашается с выводами судов предыдущих инстанций относительно необоснованности приостановления регистрации налоговой накладной Общества и противоправности решения налогового органа от 04 мая 2018 года №679000/39957239 об отказе в регистрации налоговой накладной в ЕРНН.

Таким образом, в мотивировочной части постановления Верховного Суда прямо указано о том, что письмо ДФС от 21.03.2018 года №959/99-99-07-18 не является нормативным актом, а потому не может определять критерии рискованности как основания для приостановления регистрации налоговых накладных.

Именно на этих основаниях Верховный Суд признал противоправным решения контролирующего органа о приостановлении регистрации налоговых накладных истца по делу № 822/1878/18.

Ваше поведение при вызове на допрос как свидетеля в налоговых уголовных процессах.

Приведенные ниже рекомендации могут быть применены потенциальными свидетелями в любом уголовном производстве, но наиболее актуальными они будут именно для учредителей-директоров предприятий, поскольку их статус свидетеля в налоговом уголовном производстве является весьма условным.

Итак, к Вам по месту работы или проживания появились сотрудники налоговой милиции (по крайней мере, так себя представили), которые целью своего визита называют вручения Вам повестки к следователю. Что делать в таком случае:

  1. Не паниковать;
  2. Попросить визитеров назвать себя и предъявить служебные удостоверения;
  3. Если удостоверения предъявлены, записать фамилии, имена, отчества, должности и контактные данные «гостей». Получить повестку. О вручении повестки сообщить своему адвокату. Передать ему повестку или ее фотокопию;
  4. Если удостоверения не предъявлены, отказаться от получения повестки, дальнейшей коммуникации с визитерами и требовать от них покинуть помещение, где Вы находитесь. В случае невыполнения Ваших требований — вызвать полицию;
  5. Во время ожидания приезда полиции, позвонить адвокату, сделав это заметно для визитеров. Сообщите им о том, что адвокат отправился к Вам.

Практика свидетельствует, что выполнение п. 5 достаточно для того, чтобы «гости» покинули место Вашего пребывания, оставив повестку в дверях. Такая повестка не порождает для Вас каких-либо юридически значимых последствий, но по информативной ценностью не отличается от врученной надлежащим образом.

Вызов полиции необходим для фиксации как самого факта визита к Вам, так и личных данных визитеров. Эти данные, в случае необходимости, могут быть использованы при обжаловании незаконных действий сотрудников налоговой милиции. И нигде правды дети – так или иначе, но лишняя огласка также налоговикам не нужен.

Нередко случается и так, что налоговики, хотя и соблюли требования закона относительно порядка вручения повестки, но действовать совсем без нарушений – наверное, в их кругу считается дурным тоном, а потому они стараются не откладывать беседу на потом и начинают ее немедленно. Несколько советов на такой случай.

  1. Не давать никаких объяснений! В момент получения повестки общение ограничивается лишь набором фраз, необходимым для вручения-получения повестки;
  2. Допрос может быть проведен не ранее, чем через три дня после вручения повестки, поэтому не соглашайтесь на допрос непосредственно после вручения повестки на месте вручения или предложение или требование немедленно «проехать» для допроса;
  3. Сообщите личность, которая вручила повестку, что любые разговоры по вопросам, которые выходят за пределы формальностей при вручении вызова, могут иметь место только при участии вашего адвоката;
  4. Не поддерживайте попыток лица, которое вручает повестку, завязать с Вами разговор на любые темы и по любым поводам;
  5. Если после вручения повестки к вам поступают другие, не подкрепленные постановлением следственного судьи, требования (предоставить документы, впустить в помещение офиса, квартиры, предоставить доступ к базам данных, компьютерной техники и т. п.), отказывайтесь их удовлетворять – они в любом случае незаконны!

Встретив сопротивление, налоговик, вероятно, попытается «убедить» такого строптивого свидетеля, а потому прибегнет к своим ухищрениям, которые состоят в угрозах принудительно доставить такого свидетеля к следователю или вообще упрятать его за решетку.

По этому поводу следует помнить следующее:

  1. Статьи УК, преступления по которым уполномоченный расследовать следователь налоговой милиции, вообще не предусматривают такой санкции, как лишение свободы;
  2. К свидетелю не может быть применен содержания под стражей или другую меру пресечения;
  3. Привод свидетеля для допроса может быть осуществлено только по постановлению следственного судьи и только в результате неоднократной неявки для допроса без уважительных причин надлежащим образом врученными повестками.
  4. Отказ быть допрошенным непосредственно после вручения повестки не является отказом свидетеля давать показания, предусмотренной ст. 385 УКУ.

Следовательно, угрозы лишить свидетеля свободы, привлечь к уголовной ответственности за отказ давать показания не имеют под собой никакого законного основания.

Напоследок, хотелось бы отметить, что выбор конкретного способа действий зависит от обстоятельств, в которых приходится действовать, но по большей части получения повестки не приводит к ухудшению Вашего положения, а напротив – позволяет получить из разных источников информацию до того, как ее с Вас пытаться получить следователь. Поэтому, не стоит прилагать слишком много усилий для того, чтобы от нее спрятаться.

Весенние 8000 грн. карантинной помощи для бизнеса, принят закон!

30марта 2021 года , ВРУ приняла в целом президентский проект Закона №5300 «О предоставлении помощи застрахованным лицам на период осуществления ограничительных противоэпидемических мероприятий, введенных с целью предотвращения распространения острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2».

Им предлагается обеспечить за счет средств государственного и местных бюджетов выплаты помощи застрахованным лицам, которые теряют часть заработной платы или дохода в случае введения дополнительных ограничительных противоэпидемических мероприятий. Пока окончательный текст закона не обнародован.

Ниже приведем нормы, заложенные законопроектом. Ожидается, что этот Закон вступит в силу со дня, следующего за днем его опубликования. Условия и размер выплаты помощи Помощь застрахованным лицам, предусмотренная настоящим Законом, будет предоставляться в 2021 году однократно. Застрахованное лицо имеет право на получение пособия на основании самостоятельного обращения такого физического лица. Помощь застрахованным лицам выплачивается:

  • за счет средств Государственного бюджета Украины — в размере 8000 гривен;
  • за счет средств местного бюджета — в размере, определенном решением органа местного самоуправления.

Застрахованное лицо, имеющее право на получение помощи, должен быть:

 — наемным работником предприятия, основной вид экономической деятельности которого заявлен первым в сведениях из ЕГР состоянию на последний день месяца, предшествующего месяцу, в котором подается обращение на получение помощи, и соответствует видам, определенным в Перечне видов экономической деятельности (его имеет утвердить КМУ),

 — или ФЛП, основной вид экономической деятельности которого заявлен первым в сведениях из ЕГР состоянию на последний день месяца, предшествующего месяцу, в котором подается обращение на получение помощи, и соответствует видам, определенным в Перечне видов экономической деятельности.

Кому помощь не будет предоставляться?

1) наемных работников:

— которые на дату обращения работают у субъекта хозяйствования, не насчитал ЕСВ за все месяцы соответствующего квартала, а именно:

  • четвертого квартала 2020 года, если дополнительные ограничительные противоэпидемические мероприятия, связанные с распространением коронавирусной болезни (COVID-19), введены в феврале — апреле 2021;
  • первого квартала 2021, если дополнительные ограничительные противоэпидемические мероприятия, связанные с распространением коронавирусной болезни (COVID-19), введены в мае — июле 2021;
  • второго квартала 2021, если дополнительные ограничительные противоэпидемические мероприятия, связанные с распространением коронавирусной болезни (COVID-19), введены в августе — октябре 2021;
  • третьего квартала 2021, если дополнительные ограничительные противоэпидемические мероприятия, связанные с распространением коронавирусной болезни (COVID-19), введены в ноябре — декабре 2021;

— работающих в предприятия, основной вид экономической деятельности которого на последний день месяца, предшествующего месяцу, в котором подается обращение, не относился к Перечню видов экономической деятельности;

 — работающих в предприятия по совместительству;

 — средняя заработная плата которых превышает тридцать тысяч гривен в месяц.

 При этом для исчисления средней заработной платы учитываются все три месяца последнего отчетного квартала, предшествующего представлению обращения.

2) ФЛП, которые являются застрахованными лицами:

  • государственная регистрация которых на последний день месяца, предшествующего месяцу, в котором подается обращение, составляет менее трех месяцев
  • которые за последний отчетный год уплатили единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование за себя менее чем за шесть месяцев
  • основной вид экономической деятельности которых на последний день месяца, предшествующего месяцу, в котором подается обращение, не относился к Перечню видов экономической деятельности;
  • которые являются наемными работниками и физическими лицами — предпринимателями одновременно;
  • предпринимательская деятельность которых на последний день месяца, предшествующего месяцу, в котором в соответствующем регионе вводятся дополнительные ограничительные противоэпидемические мероприятия, связанные с распространением коронавирусной болезни (COVID-19), по данным Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований, прекращена.

Порядок выплаты пособия Выплата помощи застрахованным лицам будет осуществляться на основании заявления застрахованного лица, поданной в электронной форме с использованием Единого государственного вебпортал электронных услуг. Предполагается, что оформить заявление можно будет, как и во время зимнего локдауна через мобильный приложение «ДІЯ». Застрахованное лицо вправе обратиться с заявлением о выплате пособия в течение 30 дней со дня введения на территории соответствующей административно-территориальной единицы дополнительных ограничительных противоэпидемических мероприятий, связанных с распространением COVID-19.

В заявлении указываются:

  • фамилия, имя, отчество (при наличии) лица, его дата рождения, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика или серия (при наличии) и номер паспорта (для физических лиц, которые по своим религиозным убеждениям отказываются от принятия регистрационного номера учетной карточки налогоплательщика и официально уведомили об этом соответствующий контролирующий орган и имеют отметку в паспорте);
  • адрес регистрации места жительства заявителя;
  • номер банковского счета заявителя для выплаты пособия — по стандарту IBAN;
  • подтверждение соответствия застрахованного лица требованиям настоящего Закона;
  • предоставление согласия заявителем на обработку персональных данных в соответствии с законом.

Порядок представления и форма заявления о предоставлении помощи определяется Кабинетом Министров Украины. Перечисление средств для выплаты помощи из Государственного бюджета Украины осуществляется ПФУ по спискам в рассрочку, предоставленными Минцифры в пределах сумм, поступивших от главного распорядителя соответствующей бюджетной программы, не позднее следующего операционного дня после их поступления. ПФУ подает списки на выплату помощи застрахованным лицам из Государственного бюджета Украины уполномоченному КМУ банка для проведения платежей, который перечисляет средства застрахованным лицам не позднее следующего операционного дня после их поступления. Выплата такой помощи застрахованному лицу осуществляется уполномоченным банком на банковский счет (в формате IBAN), указанный в заявлении застрахованного лица. Порядок формирования и проверки сведений, а также порядок перечисления помощи за счет Госбюджета и сроки ее предоставления, возврата и взыскания в случае подачи застрахованным лицом недостоверных данных устанавливаются КМУ. Порядок выплаты пособия застрахованным лицам в соответствии с настоящим Законом за счет средств местных бюджетов определяется органами местного самоуправления в соответствии с законом. Ответственность застрахованных лиц Застрахованные лица несут ответственность за достоверность предоставленной для получения помощи, предусмотренной настоящим Законом. В случае выявления недостоверных сведений, предоставленных застрахованным лицом, на основании которых было выплачено пособие, влияющие на право застрахованного лица на ее получение, сумма пособия подлежит возврату застрахованным лицом в Госбюджет и соответствующего местного бюджета в установленном КМУ порядке. Не возвращенные добровольно суммы, предусмотренные абзацем вторым настоящей части, подлежат взысканию на основании решения о возмещении помощи, которое выдается территориальным органом ПФУ, и является исполнительным документом.

Заявления можно будет подавать после вступления Закона в силу и принятия Правительством необходимых нормативно-правовых актов на его выполнение.